Looking for Alaska / В поисках Аляски; Harper Collins Publishers, 2013

У книзі є плюси і мінуси. Плюси книги в тому, що вона написана простою мовою і з середнім знанням англійської мови її можна запросто прочитати та зрозуміти. Ще одним плюсом являється сеттінг книги - школа. На цьому наче все. Тепер мінуси - підлітковий алкоголізм, водіння в нетверезому стані та і всі надміру роздуті підліткові проблеми. Я більш ніж впевнена, що якби я навіть прочитала книгу в підлітковому віці, я б не знайшла ніяких точок зіткнення. Про що ж книга. У нас є головний герой, якого відправляють навчатися в альмаматер його батька - в закриту школу. У своїй попередній школі хлопець не був популярним, а головним його захопленням є біографії видатних історичних особистостей. А саме їхні останні слова перед смертю. І от він приїздить до нової школи, заселяється в гуртожиток і вливається у компанію друзів свого сусіда по кімнаті. І там, звичайно, є така собі дуже норовлива та не така як усі дівчина Аляска. І головний герой, увесь такий нескладний, закохується у цю незвичайну дівчину. У Аляски ціла купа книжок, але вона їх не читає, адже спиртне саме собою не вип`ється та цигарки самі собою не викуряться. І ось левову частину книги читач просто спостерігає за життям цієї компанії у школі. І було не зрозуміло в чому конфлікт. Але десь на середині стається те, чого не очікувалося. І ось після цієї події я зацікавилася - у що це все виллється. Але у результаті отримала пшик. Дуже нудна книга, ні про що. Звичайно можна сказати, що тема, обрана автором дуже важлива та про неї варто писати. Так, це беззаперечно. Але ця тема дуже серйозна, і як на мене, автор її не розкрив, а потопив у глибокому морі.

У меня есть коллега Аня, которая на обеденном перерыве вечно читает Джона Грина. В какой-то момент я не выдержал и тоже взялся за этого автора. Начал с “Looking for Alaska”, потому что это одна из первых книг писателя. В общем, прочёл, подошёл к Ане и спросил: слушай, а Грин всегда пишет так, что прямо дрожь по телу?
Аня сказала, что некоторые истории Джона Грина правда бывают очень эмоциональными. Хотя и не каждая книга заставляет испытывать такие глубокие чувства.

Не буду врать. Я был разочарован этой книгой. Ни один из персонажей не понравился, даже Аляска. Я вообще удивлен, что прочитал книгу за несколько недель.

Майлз(Падж), Чип (Полковник), Такуми и Аляска не были приятными персонажами, поэтому мне было трудно сопереживать им. Я не ожидал от них совершенства, но они поражали своими глупыми действиями. Единственная, кто мне отдаленно понравился, была Лара, девушка из Румынии. Я бы не рекомендовал эту книгу. Но, тем не менее, я по-прежнему люблю творчество Джона Грина.

Эта история мне кажется очень трогательной и волнующей. Главные герои книги переживают различные трудности, сталкиваются с горем и находятся в сложных ситуациях, но они всегда находят способы преодолеть все препятствия. Во время чтения романа, я чувствовал сильные эмоции - радость, грусть, надежду и боль.