His Dark Materials 2: The Subtle Knife; Scholastic UK, 2018

Что я могу сказать? Если первая книга казалась насыщенной событиями и загадками, то вторая добила окончательно.Начиная читать этот цикл, я как-о настроилась на легкую детскую сказку, но никак не ожидала, что автор замахнется на проблемы куда выше и глубже простой борьбы добра и зла. Могу предположить, что смелые мысли, высказанные автором, могли подвергнуть его критике со стороны уже наших священников, поскольку с точки зрения привычной нам религии в этом произведении высказаны довольно смелые мысли. Удивило, что рекомендацией возрастного ценза для этой книги - для подростков. В ней гораздо больше, чем можно понять и осмыслить в период взросления. Даже, учитывая то, что нынешнее поколение гораздо более осведомленное во многих вопросах, чем в их возрасте их мамы-папы и дедушки-бабушки. В целом книга очень увлекательная. Но, как я замечала и в первой книге, автор достаточно жестоко "крошит" создаваемых им же персонажей. Если вы думали, что Джоан Роулинг поступила жестоко в финале своей знаменитой эпопеи про мальчика-чародея, то смею заметить, что она была весьма и весьма тактична...

Пригадую, як я гнівалася на Філіпа Пулмана, коли в дитинстві вперше прочитала «Тонкого ножа». Після «Північного сяйва» — першої книжки серії, яка була надзвичайно динамічною, по вінця повною пригод історією з неймовірно драматичним фіналом, від перших сторінок другого тому я очікувала розв'язання питань, які залишилися відкритими у першій частині. Події першого тому цілком і повністю крутилися навколо Ліри — безмежно хороброї, розумної і свавільної дівчинки, і не буду приховувати, саме харизма цієї персонажки найбільше приваблювала мене у «Північному сяйві». А що робить цей вредний британський автор? Починає другий том із зовсім іншого, незнайомого читачам персонажа, який, до того ж, живе не в Ліриному світі! Зрештою Ліра таки з'являється, але її тут помітно поменшало, і вона з якогось дива вирішила в усьому прислухатися до Вілла, що геть не схоже на ту дівчинку з характером, яку я полюбила на початку історії. Та менше з тим. Насправді Вілл також цікавий персонаж, він випадково потрапив під роздачу. Отже Вілл, 12-річний хлопчак, що мешкає у світі такому, як наш, разом із мамою, яка страждає на якесь психічне захворювання. Тато-науковець багато років тому зник безвісти, і останнім часом ним частенько цікавляться якісь підозрілі люди. Це підштовхує Вілла на відчайдушний крок: прилаштувавши маму у знайомої, він вирушає світ за очі і випадково (а чи випадково?..) знаходить вікно до іншого світу. Коли у першому томі Філіп Пулман лише натякав на мультисвітність «Темних матерій», то тут ми нарешті дістаємо змогу помандрувати кількома світами, найбільше ми дізнаємося про три з них, у яких подорожують наші герої. У цьому томі все складніше, заплутаніше та загадковіше, і помітно, що автор готує нас до чогось епічного у завершальній частині.